флаг

Право довірчої власності, як спосіб забезпечення виконання зобов’язань

 17.10.2019 набрав чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Провнесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон), серед іншого, даним законодавчим актом внесено зміни до Цивільного Кодексу України (далі - ЦКУ), а саме введено поняття права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором.

Право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань (далі - довірча власність) є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.

Об’єктом права довірчої власності, відповідно до статті 597-2ЦКУ, є майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення. Однак, вищезазначена стаття виключає цінні папери та корпоративні права з переліку об’єктів довірчої власності, якщо законодавством не буде встановлено інше. До того ж, варто зазначити, що режим довірчої власності не поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання об’єкта довірчої власності, якщо інше не зазначено у договорі про встановлення довірчої власності.

Слід звернути увагу, що згідно з частиною 4 статті 89-1 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності не можуть бути об’єктами права довірчої власності.

Статтею 597-3 ЦКУ окреслені умови виникнення довірчої власності, серед іншого,  визначено, що довірча власність виникає на підставі договору, укладеного у письмовій формі. Довірча власність на рухоме майно виникає з моменту укладення договору про встановлення довірчої власності, якщо таким договором не встановлено інше.

Договір про встановлення довірчої власності на нерухоме майно укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право довірчої власністі на нерухоме майно виникає лише з моменту його реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В зв’язку з цим, Законом внесено відповідні зміни до  Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, враховуючи вищевикладене, варто наголосити, що стаття 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею. У разі якщо у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, необхідно проводити декілька реєстраційних дій або реєстраційні дії щодо декількох об’єктів, державна реєстрація прав проводиться поступово в міру завершення попередньої реєстраційної дії.

Слід звернути увагу, що нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом.

Варто звернути увагу, що за для уникнення зловживань з боку кредитора (довірчого власника)Законом встановлюються обмеження у вигляді:

-         обмеження користування - предмет довірчої власності залишається у користуванні попереднього власника майна (довірчого засновника) або третьої особи визначеної договором;

-         обмеження розпорядження – можливість відчуження тільки для звернення стягнення.

Також, стаття 597-7 ЦКУ розкриває обов’язкові підстави для звернення стягнення:

-         державна реєстрація рішення про припинення юридичної особи – боржника за основним зобов’язанням або довірчого власника;

-         прийняття судом постанови про визнання боржника за основним зобов’язання або довірчого власника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

-         смерть боржника за основним зобов’язанням, визнання його недієздатним або померлим.

Крім того, статтею 597-12 ЦКУ законодавець передбачив можливість відступлення прав довірчого власника третій особі. У такому випадку, третій особі переходять права та обов’язки довірчого власника за договором про встановлення довірчої власності, якщо довірчий засновник надав згоду на такий перехід та інше не зазначено у договорі про встановлення довірчої власності. Довірча власність у третьої особи (нового кредитора за основним зобов’язанням) виникає з моменту її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

 

Статтю підготовлено відділом взаємодії з суб’єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області