флаг
Герої не вмирають

ВІТАЛІЙ В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ ІЛЬЇН




У березні 2014 року випускнику Панфілівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Віталію Ільїну виповнилося лише 23 роки. Зростав Віталик у простій сільській родині, нині пенсіонерів, де батько, В’ячеслав Петрович, – багато років пропрацював трактористом у місцевому господарстві, потім у фермерів. Батьківською стежиною пішов і старший брат В’ячеслав. А мама, Алла Василівна, доглядала знедолених діток дитячого удинку-інтернату в с. Калинівка понад двадцять років до виходу на заслужений відпочинок.
Серед своїх однолітків Віталик вирізнявся своєю спокійною вдачею, добротою, щирістю, скромністю, талантом, дуже любив малювати. Мріяв бути військовим. Але спочатку обрав цілком мирну професію будівельника, якої навчався у Бердянському технічному ліцеї.
Після навчання була служба у Збройних Силах України. Мовчазний, серйозний, відповідальний, Віталій Ільїн припав до душі товаришам по службі та  командирам. То й не дивно, що після строкової Віталій повернувся на контрактну службу. А з травня вже потрапив у зону АТО. Служив у 93-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України.
 На початку липня він прибув додому у коротку відпустку. Коли повертався на службу в зону АТО, обіцяв мамі повернутися. Героїчно загинув 29.08.2014 при виході із оточення під м. Іловайськ Донецької області.

БОГДАН ОЛЕКСІЙОВИЧ ЗАВАДА


УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 600/2014 
Про присвоєння Б. Заваді звання Герой України
За виняткову мужність, героїзм та самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі постановляю:
Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» ЗАВАДІ Богдану Олексійовичу – лейтенанту (посмертно).
Президент України Петро ПОРОШЕНКО 19 липня 2014 року
16 липня біля с. Маринівка Донецької області в зоні проведення АТО загинув командир роти спецпризначення військової частини № 3029, лейтенант Богдан Завада із м. Запоріжжя.
Біографія Богдана Завади
Народився 26 червня 1979 року у м. Запоріжжя. Навчався з 1998 року в середній школі № 63. З 1994 року продовжив навчання у школі-комплексі № 7, яку закінчив у 1996 році. З 1996 року навчався на заочній формі навчання у Запорізькому національному технічному університеті на спеціальності інженера-механіка автомобілебудування, який закінчив у 2002 році та отримав диплом спеціаліста. На військову строкову службу був призваний 23 грудня 1997 року у військову частину «Гепард» ВВ МВС України. У грудні 1998 року перейшов на службу за контрактом у військовій частині 3029 «Гепард» на різних посадах: починаючи з інструктора-стрільця і до командира механізованої роти спеціального призначення 9 полку спеціального призначення (військова частина 3019 «Гепард») Південного ТрКК ВВ МВС України.
16.09.2013 року отримав військове звання «лейтенант».
Одружений, має сина Олексія (04.09.2002 р.н.).


СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ СИНЕНКО
5 березня 1978 — 13 лютого 2014

Сергій Синенко народився і жив у місті Запоріжжі. Займався підприємницькою діяльністю. Дуже любив рідний край, цікавився історичною спадщиною України, пишався тим, що “ми потомки Запорізьких козаків”. Він дуже любив дітей, мріяв про багатодітну сім’ю. Коли у нього вже було 2 дітей, у листопаді 2013 року дружина народила йому іще двійню.
Під час Революції гідності Сергій виходив на Майдан заради майбутнього своєї Батьківщини і своєї сім’ї. Був активним учасником Автомайдану Запоріжжя та Дніпропетровська, організовував допомогу медикаментами та фінансово підтримував самооборону місцевого Майдану, доставляв через Дніпропетровський аеропорт необхідні речі та медикаменти для Євромайдану в столиці. 26 січня, у “криваву неділю Запоріжжя”, захищав людей від жорстокого побиття “тітушками “ та силовиками, доставляв поранених до лікарень на власному автомобілі, приймав активну участь у визволенні заарештованих людей із райвідділів міліції.
З метою залякати жителів міста Запоріжжя та прилеглих районів 13 лютого 2014 р. Сергія Синенка спалили у його власному автомобілі на кордоні Запорізької та Дніпропетровської областей. Тіло було знайдене у згорілому автомобілі «Тойота» за 20 км від Запоріжжя на дорозі між селами Червоний Яр та Івангород Запорізького району Запорізької області. Ідентифікувати особу загиблого вдалось лише за допомогою ДНК-експертизи. Відповідальність за цей злочин взяли на себе т.зв. «Привиди Севастополя», які продемонстрували відеозапис цього жорстокого вбивства по громадському телебаченню вночі 16 лютого 2014 року.
Залишив батьків, дружину та четверо дітей, двом із яких на момент загибелі батька виповнилось лише по три місяці… Сергію Синенку було 35 років…
Указом Президента України від 21.11.2014 № 890/2014 Сергію Синенко присвоєно звання «Герой України» із врученням ордену «Золота зірка» (посмертно).