флаг

Новини

До 70-річчя визволення України від нацистських окупантів

І Історична довідка

Друга Світова війна розпочалася для України 1 вересня 1939 року із бомбардувань Львова силами Люфтваффе. 11 вересня частини вермахту увійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером та Сталіним німецькі війська відступили на захід.

22 червня 1941 р. віроломним нападом нацистської Німеччини розпочалася Велика Вітчизняна війна. До кінця року більша частина України була окупована німецько-фашистськими військами.

У грудні 1941 – січні 1942 рр. радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але були зайняті лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим. Спроба навесні 1942 року розвинути успіх призвела в Криму та під Харковом до двох катастрофічних поразок та відступу аж до Волги. У результаті вся територія України була окупована фашистськими загарбниками.

У лютому 1943 року, розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, радянські війська зайняли Харків та деякі інші українські міста, але вже в березні 1943 року залишили їх внаслідок німецького контрнаступу.

Лише восени 1943 року розпочалося остаточне вигнання нацистських окупантів з України.

28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті, але боротьба на цій ділянці розтягнулася аж до 25 листопада – лише тоді нацисти були вигнані з України остаточно.

У звільненні брала участь вся Україна: регулярні радянські війська та червоні партизани (понад 3 млн. солдат-українців), національне підпілля на чолі з Українською повстанською армією (близько 100 тис. вояків) та бійці на усіх інших фронтах світу, що наближали спільну перемогу над Гітлером.

Але подіями жовтня-листопада 1944 року війна не скінчилася – українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії – до 2 вересня.

Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організував сталінський режим:
1. На найнебезпечніших ділянках фронту масово використовувалися «чорносвитники» – поспіхом мобілізоване радянським командуванням місцеве населення – яке кидали у бій непідготовленим, необмундированим та неозброєним, що можна розглядати як свідому спробу знищення українців.
2. Українські армійські частини Радянської армії у 1943-44 рр. використовувалися в боях проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями, які служили у РСЧА та УПА.
3. В очищеному від німців Криму у 1944 році радянською владою будо вчинено жахливі злочини проти людяності - депортації кількох народів, зокрема, повністю виселено до Середньої Азії кримських татар (180 тис.).
4. Українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни, масові репресії продовжувалися до самої смерті Сталіна. На Західній Україні під час придушення національного руху за різними даними було вбито 150 тис., заарештовано 130 тис. та депортовано понад 200 тис. осіб.
5. Внаслідок організованого Голодомору у 1946-47 рр. в Україні загинуло до 1 млн. осіб. Кількість військових і цивільних жертв війни оцінюється істориками у 8-10 млн. українців. 700 міст, 28 тис. сіл, 16 тис. підприємств були пошкоджені або знищені внаслідок боїв і каральних дій німецько-фашистських окупантів.


ІІ Основні тези відзначення річниці визволення
1. Боротьба за свободу проти іноземного агресора є святим обов'язком кожного представника народу, над яким нависла загроза поневолення.
2. Акцент на вшанування не міфічного «радянського народу-переможця», а кожного, хто боровся проти нацистських поневолювачів.
3. Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і національного визвольного руху. Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й в лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Ми маємо пам’ятати усіх.
4. Вигнання нацистів з України стало можливим лише завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів.
5. На боці антигітлерівської коаліції на фронтах Другої світової війни боролося українців більше, ніж, наприклад, британців. Сукупні людські втрати України склали значно більше, ніж втратили у цій війні Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Польща, Канада та Франція.
6. Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні свободи, а обернулося поверненням сталінського терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.
7. Вигнання нацистів стало вагомим кроком до здобуття Україною Незалежності.
8. Незважаючи на героїзм та самопожертву всіх народів світу, кращих синів та доньок України в боротьбі із фашистською чумою, цю погань, на жаль, і досі не вдалося повністю викорінити. Яскравий приклад проявів фашизму сьогодні – зовнішня і внутрішня політика режиму В. Путіна (агресія, культ сили, шовінізм, жорстке придушення інакомислення), діяльність терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» (відверте використання нацистської символіки та атрибутики, гітлерівських маршів, привітання підняттям правої руки (зігування) тощо).
9. Досвід наших дідів і прадідів у боротьбі із нацизмом стає нам сьогодні в нагоді та вчить, що війна завжди закінчується у столиці держави-агресора.

ІІІ Художні та документальні фільми про невідомі нам сторінки війни
1. «Хайтарма», 2013 рік, авт. – Ахтем Сейтаблаєв, «АTR».
2. «Чорна піхота», 2010 рік, авт. – Іван Кравчишин, «07 Продакшн», «Інтер».
3. «1377 спалених заживо», 2009 рік, авт. – Іван Кравчишин, «07 Продакшн», «Інтер».
4. «Київ. Місто, що зрадили», 2008 рік, авт. – Андрій Цаплієнко, «07 Продакшн», «Інтер».
5. «Рівень секретності «18», 2011 рік, 4 серії, авт. – Ілларіон Павлюк, «1+1».
6. «Війна без переможців», 2003 рік, 5 серій, авт. – Ігор Чижов, «Інтер».
7. «Корюківка. Злочин проти людяності», 2013 рік, авт. – Сніжана Потапчук, НТКУ.

Управління з питань внутрішньої політики та зв`язків з громадськістю Запорізької облдержадміністрації.